1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer

Опитування

Опитування студентів


Опитування випускників

Опитування стейкхолдерів

Контакти

Телефон: (044) 288-34-67
E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. (028-спеціальність)

Адреса: м. Київ, вул. Пирогова, 9, кімн. 5.5

w512h5121347464873Facebookalt1 
028 Менеджмент соціокультурної діяльності

 

in sta main
028 Менеджмент соціокультурної діяльності

 

 

Нестеренко Г.О.
Доктор філософських наук, доцент,
завідувач кафедри інновацій та інформаційної діяльності в освіті
Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова

Оцінка ефективності інноваційної діяльності в освіті

Розкриваються специфічні принципи і критерії оцінки ефективності інноваційної діяльності в освіті.
Ключові слова: ефективність, інноваційна діяльність, освіта.


Освіта не може існувати без інновацій. Причому не тільки сучасна освіта, адже в епоху своєрідного «інноваційного буму» ми говоримо про актуальність нововведень майже в усіх галузях суспільної життєдіяльності, але навчання й виховання ніколи не були відірвані від цілеспрямованих експериментів або спонтанних відкриттів. Інша справа, що система управління інноваційною діяльністю в освіті є вже витвором наших днів. Така система управління, згідно логіки успішного менеджменту, містить низку заходів із планування, організації, стимулювання, координації, контролю відповідної інноваційної діяльності. Замикає цей управлінський цикл процедура оцінки ефективності, призначена з’ясувати, наскільки вдалим був план із впровадження інновацій, наскільки грамотно організовані відповідні дії, наскільки оптимально підібрані системи стимулювання виконавців тощо. Оцінка ефективності будь-якої діяльності є кінцевим етапом, за допомогою якого можна винести судження про роботу виконавців і проаналізувати помилки, які були допущені в управлінні процесами – для того, щоб уникнути їх в майбутньому.
Це завжди найскладніший етап в управлінському циклі, тому не дивно, що з приводу оцінки ефективності інноваційної діяльності в освіті наразі немає чітко сформованих критеріїв, визначених оптимальних процедур. Хоча деякі дотичні питання висвітлені в літературі досить повно, про що свідчать, зокрема, роботи Л.Даниленко, І.Дичківської, В.Іванової, Н.Краснокутської, О.Навроцького, С.Харабуги, В.Химинця та ін. Можна розрізнити кілька пластів літератури, дотичної до піднятої проблеми:1) здебільшого педагогічні розробки щодо інновацій у навчально-виховному процесі; 2) праці з інноваційного менеджменту; 3) переважно економічні розробки щодо оцінки ефективності різних видів діяльності.
Тож, спираючись на ці парадигми ідей, у даній статті спробуймо виокремити, в чому полягають особливості (особливі принципи та критерії) оцінки ефективності інноваційної діяльності загалом і в галузі освіти зокрема.
По-перше, необхідно визнати, що інноваційна діяльність все ж відрізняється від інновацій своїм цілеспрямованим характером, тим більше, що тільки в такому випадку і можна говорити про раціональне обґрунтоване системне управління цією діяльністю. Ті чи інші інновації як нові ідеї чи образи технологій можуть виникати і в режимі спонтанних відкриттів, але інноваційна діяльність вже провадиться за деяким планом, з визначеною метою, більше того: навіть критерії її ефективності мають бути визначені наперед, що дає підставу збільшити результат.
Здійснення інноваційної, як і будь-якої діяльності, завжди пов’язане з різноманітними матеріальними (техніка, фінанси, папір тощо), і нематеріальними (час, зусилля, компетенції) витратами. Оцінка ефективності традиційно так чи інакше пов’язана з визначенням співвідношення отриманого результату і вкладених ресурсів або понесених витрат. Головними різновидами оцінки ефективності, що використовуються на практиці, є економічна і соціальна. Перша представляє собою виражене в грошових одиницях співвідношення отриманих від діяльності прибутків до вкладених ресурсів (ефективність ресурсна) або прибутків до понесених витрат (ефективність витратна). Як можна виміряти витрачені ресурси в інноваційній освітній діяльності, всім зрозуміло (скільки часу, паперу, витратних матеріалів для заправки принтерів, Інтернет-трафіку, коштів на програмне забезпечення, дослідної сировини та ін. було затрачено), складнішу проблему представляє оцінка результату. Адже результат інновацій в освітній діяльності може бути відчутний або якщо суттєво зросли компетенції студентів (учнів), або якщо зріс попит на освітні послуги, що надаються даним закладом. Це залежить від тієї мети, що була поставлена. У кінцевому розумінні, ефективність діяльності визначається співставленням поставленої мети і тим, як вона була досягнута, а також тим, наскільки економний варіант досягнення цілі було реалізовано.
Складнішим є питання щодо оцінки соціальної ефективності інноваційної діяльності. (Незважаючи на те, що в умовах ринкової економіки поступово усталюється цілком логічна традиція абсолютно всю діяльність оцінювати через економічні показники, навчально-виховний і науковий процеси не можуть бути реалізовані поза їх соціальною спрямованістю.) Критерії оцінки соціальної ефективності завжди пов’язані з людьми (виконавцями цієї діяльності, або клієнтами-замовниками результату, або з керівниками), а саме з реалізацією їх очікувань. Наприклад, по відношенню до освітньої діяльності соціальними показниками оцінки ефективності можуть виступати ступінь виконання замовлень суспільства і держави на конкретні освітні послуги, частка ринку, охопленого даним закладом, своєчасність і повнота виконання замовлення на фахівців, надання додаткових послуг тощо. з боку клієнтів (тих, хто навчається, ключовим в оцінці може бути такий показник, як повнота отримуваних загальних і фахових компетенцій).
Сутність і специфіка оцінки ефективності інноваційної діяльності в освіті обумовлена тим, що найчастіше інновації впроваджуються з метою підвищення якості компетенцій, що надаються, або прискорення цього процесу, або забезпечення тієї чи іншої фінансової економії. По великому рахунку, це двоступеневий процес: має відбуватись оцінка ефективності освітньої діяльності, а потім – інноваційної діяльності: наскільки впроваджені нововведення дали можливість підвищити результати за визначеними критеріями. При цьому – хоча й необхідно розрізняти безпосередньо навчально-виховний процес, а також науковий, методичний і т.д., все ж головним для оцінки залишається призначення освіти – надавати навчально-виховні послуги. Все інше в даному випадку виступатиме другорядним: і наукова діяльність, і методичні розробки лише створюють умови для надання освітніх послуг. (Безумовно, їх ефективність теж необхідно оцінювати, але основним продуктом і діяльністю, що підлягають оцінці, є навчально-виховна робота.)
Набагато реальніше оцінювати обмежені в часі інноваційні проекти. Власне, тому інновації і краще впроваджувати за принципами проектного менеджменту, адже простіше зупинити реалізацію в разі виявлення низької ефективності або, навпаки, збільшити масштаб реалізації у разі ефективності досить високої.
Ще однією особливістю оцінки інноваційної діяльності є те, що не завжди ефект можна відчути швидко. Тим більше, що йдеться не про виробництво, де встановлення нового обладнання може вже завтра означати виготовлення більшої кількості деталей за одиницю часу або на одного виконавця. Освітній процес складний тим, що пов’язаний із пролонгованою дією – адже якість набутих і сформованих компетенцій у тих, кого навчають, (і різницю між результатами до і після впровадження нововведення) можна оцінити не одразу по завершенню реалізації інноваційного проекту, а через кілька років – наприклад, при порівнянні поточного і попереднього випусків фахівців. Тому необхідно розрізняти ефективність реалізації інноваційного проекту і різницю в ефективності освітньої послуги до і після реалізації цього проекту.
Оцінка завжди має бути кількісною, вимірюваною в цифрах: в грошах, в кількості споживачів, у рівні компетенцій тощо. Це важливий принцип оцінки, реалізація якого має розпочинатись з постановки цілі: мета інноваційної діяльності має бути вимірюваною – лише така конкретика дасть необхідний фундамент для виявлення кращих результатів [див. дет.: 6, с.274] (порівняння без кількісного вимірювання неможливе). Проте інноваційна освітня діяльність важко піддається оцінці кількісній через низку специфічних особливостей.
По-перше, інноваційна освітня діяльність – це завжди діяльність творча, пов’язана з виникненням ідеї (що не завжди можна спланувати), інколи з інтуїтивними відчуттями щодо технології її реалізації – така праця складно піддається кількісному нормуванню. Тому і конкретні результати, так само як і витрати на реалізацію інновацій далеко не завжди можна врахувати кількісно.
По-друге, результати впровадження інновацій в освітній процес проявляються опосередковано, тому складно відокремити ефективність власне інновації від ефективності діяльності від її впровадження, або від ефективності надання освітньої послуги поза впливом інновації. (Так само, як, наприклад, вплив наукових або методичних розробок на результат навчально-виховного процесу: всі знають, що вони необхідні, і без них якість нижча – але в конкретному кількісному вимірі отримати картину – дуже трудоємна процедура з підвищеною точністю.) Ускладнює кількісну оцінку ефективності інноваційної діяльності і часовий фактор, адже впровадження нововведень є сенс оцінювати, як було вже зазначено, через деякий стратегічний (довгостроковий) відрізок часу.
По-третє, освітня діяльність завжди пов’язана з певними соціально-психологічними результатами (адже виховання в ній посідає особливе місце), кількісне вираження яких ще більш ускладнене, ніж економічних. Ще складніше оцінити вплив педагогічної інновації, яка планувалась для підвищення якості фахових компетенцій, – на виховання (тобто на формування загальних компетенцій соціальної поведінки).
Крім того, кількісна оцінка, яка часто зводиться до економічної ефективності, поступово втрачає свою актуальність як найбільш раціональна. Як зазначають дослідники, в умовах «стрімких» інновацій «традиційні економічні вказівники» втрачають своє практичне значення, оскільки не враховують ризики, що супроводжують рішення щодо інноваційної діяльності [5, с. 188].
Коли кількісна оцінка ускладнена, теоретики і практики успішного менеджменту рекомендують використовувати якісні критерії оцінки. Такими якісними критеріями оцінки ефективності інноваційної діяльності в освіті можуть бути, зокрема:
1) оригінальність нововведення, відсутність аналогів;
2) своєчасність впровадження нововведення;
3) ступінь наукової обґрунтованості інновації (використання наукових методів розробки, сучасних підходів);
4) застосування технічних засобів, інформаційних технологій та інших допоміжних інструментів підвищення ефективності навчального процесу;
5) орієнтація на вивчення прогресивного вітчизняного та закордонного досвіду, використання здобутків провідних освітніх закладів;
6) компетентність і компетенції зайнятих в розробці нововведення спеціалістів, задіяних педагогічних і непедагогічних робітників освітнього закладу;
7) використання зовнішніх консультантів в ході розробки і впровадження інновацій, широта спектру їх компетенцій;
8) ступінь ризику у впровадженні інноваційного проекту тощо [див. також: 7].
У кінцевому рахунку, якісна оцінка ефективності інноваційної діяльності спирається на співвідношення між оригінальністю ідеї і збільшенням результату від навчально-виховної роботи. Проміжним в такій оцінці також виступає простота і доступність технології впроваджуваної освітньої інновації. Компетенції виконавців і відповідальних осіб постають своєрідним гарантом і підставою для забезпечення високої ефективності інноваційної діяльності.
Також комплексним критерієм для якісної оцінки інноваційної діяльності може бути відповідність інновації ринку. І ступінь ризику, і оригінальність нововведення, і компетенції розробників – все це впливає на відповідність інновації тому ринку, на якому вона впроваджується. Яскравий приклад у цьому контексті наводить заслужений винахідник Національного технічного університету України «КПІ», патентний повірений України О.Колосов щодо методики відбору інноваційної ідеї для реалізації компанії «OXFORD INNOVAIONS». Він показує, кілька етапів відбору:
1) із 540 ідей, пророблених з наукової точки зору досить повно, після відсіювання на першому етапі залишилися 92 ідеї;
2) на другому етапі ці 92 ідеї перевірялися з погляду їх конкурентоспроможності на ринку. Якість восьми ідей, що залишилися, перевірялася на дослідних зразках, після чого було відібрано лише дві ідеї;
3) надалі ці дві ідеї випробовувалися ринком. Проте остаточні результати показали, що ринком була сприйнята тільки одна (!!!) ідея (з 540 (!) всебічно пророблених ідей на початку відсіювання) [4].
Також, спираючись на світовий досвід, науковець обґрунтовує, що витрати на відсіювання ідеї на першому етапі складають 3-5% від загальної вартості робіт з відсіювання, а на завершальному – 60-70%. Звідси витікає, що відбір ідей на першому етапі необхідно проводити дуже ретельно, оскільки незначна економія грошей на цьому етапі призведе до втрати значніших сум на подальших етапах.
Звісно, необхідно зауважити: інноваційний проект, ефективний для підприємства певної галузі чи регіону, може виявитися непридатним для інших через об'єктивні та суб'єктивні причини, наприклад, умови розміщення, рівень компетентності персоналу, політичну волю місцевої влади та населення тощо [1, с. 56]. У зв’язку з тим, що сьогодні більш затребуваними є універсальні компетенції, а не вузько спеціалізовані, освітня діяльність має більше можливостей для впровадження інновацій широкого профілю. Інновації, які стосуються засобів і форм навчально-виховного процесу, можуть використовуватись для підготовки фахівців різних спеціальностей і напрямків. Звісно, вони можуть різнитись для суспільствознавчої і гуманітарної, природничої і фізико-математичної підготовки.
Наприклад, у своїй статті «Наука та інновації – основа модернізації економіки держави» член-кореспондент НАНУ М. Ільченко пропонує такі критерії оцінки ефективності винахідницької та інноваційної діяльності в університеті: кількість проданих ліцензій на оригінальні розробки, отримане роялті від впровадження, кількість компаній, заснованих для впровадження новацій, захищених патентами тощо [3].
Звісно, що патентні розробки – хоча вони й дозволяють спростити кількісну оцінку ефективності інноваційної діяльності – більшою мірою стосуються технічних і фізико-математичних, може й природничих наук. Коли ж ми починаємо застосовувати цей критерій для оцінки ефективності інновацій у суспільствознавстві, можемо зайти в глухий кут, оскільки не все, що відбувається в соціумі, можна перевести на мову цифр. Проте надзвичайно корисним досвідом, який можна було б запозичити для всіх галузей із технічних наук, є організація експертних комісій у складі висококваліфікованих фахівців, з великим практичним досвідом у сфері виявлення, оцінки, доведення до стану впровадження і набуття комплексної охорони інноваційних розробок, які б на постійній основі надавали консультації з вищеозначеного комплексу питань, а також, за необхідності, здійснювали експертну оцінку пропонованих найбільш ефективних інноваційних розробок (за прикладом телепередачі «Акули бізнесу» на каналі ICTV) [4].
Так чи інакше, загальний принцип побудови системи критеріїв для оцінки ефективності інноваційної діяльності має включати, по-перше, визначення головного критерію (який залежить від мети, для якої розробляється і впроваджується інновація), по-друге – розробку комплексу часткових показників, які в сукупності дадуть загальну картину по головному критерію. Наприклад, головним критерієм оцінки ефективності інноваційної діяльності в освіті може бути кількість працевлаштованих студентів-контрактників, а частковими показниками: їх оцінки в додатку до диплому, результати їх психологічних тестувань і практичних випробувань, пропонована на новому місці роботи зарплата, рекомендації з проміжних місць роботи тощо.
Серед таких часткових показників можна виділити кілька основних різновидів:
1) науково-технічні критерії (саме цей термін використовується в організації наукових досліджень в освітній галузі, навіть що стосується суспільно-гуманітарної тематики): перспективи впровадження науково-технічних розробок, ефективність впровадження в навчальному процесі і в дотичних галузях суспільної життєдіяльності, перспективність застосування очікуваних результатів у майбутніх розробках;
2) навчально-методичні критерії: забезпеченість освітніх інновацій нормативно-методичними, матеріально-технічними та трудовими ресурсами та необхідним устаткуванням, технологічність нововведень, забезпеченість впровадження інновації кваліфікованим педагогічним і допоміжним персоналом;
3) ринкові критерії: відповідність проекту потребам ринку освітніх послуг, відповідність ринковій та інноваційній стратегіям закладу, комерційний успіх від упровадження проекту, рівень реклами і якість профорієнтаційної діяльності для просування запропонованого продукту на ринок, конкурентоспроможність продукції за ціною та якістю, захищеністю від старіння тощо;
4) економічні критерії: необхідні обсяги фінансування для реалізації проекту (початкові капіталовкладення і очікуваний період окупності), передбачуваний річний прибуток, частка власних коштів закладу (а також держави, приватних інвесторів) у повній вартості проекту;
5) соціально-екологічні критерії: вплив реалізації проекту на рівень зайнятості населення, вплив виробничих процесів, задіяних у реалізації проекту, на навколишнє природне середовище, критерії екологічності та охорони праці педагогів і студентів (учнів);
6) культурно-психологічні критерії (специфічно пов’язані з виконанням в рамках освітньої діяльності виховної функції): вплив нововведення на рівень згуртованості педагогічного і студентського колективу, якість соціально-психологічного клімату, зміст корпоративної культури навчального закладу, стан дотримання професійної етики в закладі.
Використання цілого комплексу часткових показників означає застосування інтеграційного підходу [2, с. 234], що сприяє підвищенню обґрунтованості оцінки ефективності інноваційної діяльності.
Власне, розрізнення названих часткових показників, експлікація наявних принципів оцінки соціальної та економічної ефективності до інноваційної діяльності в освітній галузі, обґрунтування інтеграційного підходу щодо останньої складають головні результати даної статті.
Крім того, застосування інтеграційного підходу до оцінки ефективності інноваційної діяльності в освіті має охопити врахування ефекту: 1) від навчально-виховного процесу як такого; 2) від впровадження інновації в процес; 3) від пролонгованого управлінського супроводу впровадження інновації; 4) від інноваційного розвитку закладу під впливом впроваджуваної інновації. Проте розрізнення цих компонентів оцінки ефективності інноваційної діяльності в освіті є занадто трудоємним для охоплення їх у рамках однієї статті, тим більше, що новим є вже їх виокремлення. Тож, детальний аналіз цих аспектів можна віднести до найперспективніших напрямів продовження наукової розробки піднятої проблеми.


Література

1. Бузько І.Р. Стратегічне управління інноваціями та інноваційна діяльність підприємства: монографія / І.Р. Бузько, О.В. Вартанова. –Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2009. – 176 с.
2. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: Навч. посібник / С.М. Ілляшенко. – 2-ге вид. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. – 324 с.
3. Ільченко М.Ю. Наука та інновації – основа модернізації економіки держави / М.Ю.Ільченко; підготувала Н.Вдовенко // Київський політехнік. – 2011. - №3 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kpi.ua/science-10.
4. Колосов О.Є. Як підвищити ефективність винахідницької та інноваційної діяльності / О.Є.Колосов // Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kpi.ua/1115-2.
5. Майкл Л. Стремительные Инновации / Л. Майкл, Дж. Воркс, К. Вотсон-Хемфилл; пер. с англ. – К.: Companion Group, 2006. – 350 с.
6. Нестеренко Г.О. Персонал: управління на засадах самоорганізації: навчальний посібник / Г.О.Нестеренко. – К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2010. – 350 с.
7. Хомутский Д.С. Оценка эффективности инноваций / Д.С.Хомутский // Управление компанией. – 2009. –№2. – С. 34-37.


Нестеренко Г.О. Оценка эффективности инновационной деятельности в образовании.
Раскрываются специфические принципы и критерии оценки эффективности инновационной деятельности в образовании.
Ключевые слова: эффективность, инновационная деятельность, образование.

Nesterenko G.O. Assessment of efficiency of innovative activity in education.
Specific principles and criteria of assessment of efficiency of innovative activity in education are opened up.
Keywords: efficiency, innovative activity, education.

 

 

Міністерство освіти і науки України Tempus Інформаційно-аналітичний портал про вищу освіту в Україні. EMERGE Microsoft

Використання матеріалів сайту можливе лише при згоді адміністрації порталу та активного посилання.
Всі права захищено!

Сайти, які підтримуються службою порталу
НПУ імені М.П.Драгоманова
Факультети
Інженерно-педагогічний факультет :: Історичний факультет :: Факультет іноземної філології :: Факультет інформатики :: Факультет менеджменту освіти та науки :: Факультет мистецтв імені Анатолія Авдієвського :: Факультет педагогіки та психології :: Факультет політології та права :: Факультет природничо-географічної освіти та екології :: Факультет психології :: Факультет соціально-економічної освіти та управління :: Факультет спеціальної та інклюзивної освіти :: Факультет української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка :: Факультет фізичного виховання, спорту і здоров`я :: Факультет філософії та суспільствознавства :: Фізико-математичний факультет
Кафедри
Кафедра педагогчної творчості :: Кафедра педагогіки, теорія та історії педагогіки :: Кафедра методики викладання російської мови та світової літератури :: Кафедра етики та естетики :: Кафедра управління та євроінтеграції :: Кафедра філософії :: Кафедра інформатики
Персональні сайти
Андрущенко В.П. :: Бех В.П. :: Жалдак М.І. :: Борисенко В.Й. :: Франчук В.М. :: Франчук Н.П.
Інші сайти
Асоціація випускників :: Система управління електронними курсами НПУ :: Система управління електронними курсами інституту інформатики :: Система управління електронними курсами інституту інформатики (студенти) :: Простір гуманітарної комунікації :: Лабораторія археологічних досліджень :: Кабінет-музей М.П.Драгоманова :: Україна і становлення конституціоналізму в Європі :: Центр культури. НПУ

© НПУ імені М.П. Драгоманова :: Кафедра менеджменту та інноваційних технологій соціокультурної діяльності
Служба порталу :: Вебмайcтер
2012-2023